Котилася зоря з неба да впала додолу
Котилася зоря з неба да впала додолу.
«Ой хтто, мене, молодую, проведе додому?»
Обізвався козаченько в вишневім саду:
«Гуляй, гуляй, дівчинонько, я додому проведу».
«Проводь, проводь, козаченьку, проводь - не барися,
Щоб за мною, молодою, мій рід не журився.
Не так той рід, не так той рід, як рідная мати -
І простеле, і роздіне: «Лягай, доню, спати».
«Проведе ж тебе, дівчино, гонкая дубина».
«Поб'є тебе козаченьку, лихая година».
«Проведуть тебе, дівчино, березові різки».
«Поб'ють тебе, козачеьку, сирітськії слізки.
Хто пізно з улиці ходить, той битий буває,
Хто сироту з ума зводить, той щастя не має.
не зводь, не зводь, козаченьку, мене, молодої.
З'їдять тебе сірі звірі в зеленій діброві».
«Ой я звірів не боюся, людей не стиджуся,
З ким люблюся - обнімуся, не наговорюся».
Бібліотека української усної народної творчості
Видавництво художньої літератури «Дніпро»
1986
«Ой хтто, мене, молодую, проведе додому?»
Обізвався козаченько в вишневім саду:
«Гуляй, гуляй, дівчинонько, я додому проведу».
«Проводь, проводь, козаченьку, проводь - не барися,
Щоб за мною, молодою, мій рід не журився.
Не так той рід, не так той рід, як рідная мати -
І простеле, і роздіне: «Лягай, доню, спати».
«Проведе ж тебе, дівчино, гонкая дубина».
«Поб'є тебе козаченьку, лихая година».
«Проведуть тебе, дівчино, березові різки».
«Поб'ють тебе, козачеьку, сирітськії слізки.
Хто пізно з улиці ходить, той битий буває,
Хто сироту з ума зводить, той щастя не має.
не зводь, не зводь, козаченьку, мене, молодої.
З'їдять тебе сірі звірі в зеленій діброві».
«Ой я звірів не боюся, людей не стиджуся,
З ким люблюся - обнімуся, не наговорюся».
Бібліотека української усної народної творчості
Видавництво художньої літератури «Дніпро»
1986